Діадинамотерапія

Діадинамотерапія (ДДТ) – використання з лікувальною метою постійних струмів з полусинусої- дальною формою імпульсів, які слідують з частотою 50 в 1 (однотактний) або 100 в 1 (двотактний). Відбувається гальмування больової чутливості внаслідок ритмічного подразнення периферійних нервових рецепторів, що проходить безпосередньо в момент проходження струму (симптоматична дія). Зумовлююча дія відбува¬ється після закінчення процедури за рахунок розсмок¬тування периневрального набряку шляхом стимулю-вання трофіки і тканинного обміну (патогенетична дія). Під впливом діадинамотерапії проявляється гальмівний вплив на симпатичну нервову систему (спазм артеріол зникає, нормалізується кровообіг, покращується трофіка тканин). Ритмічне скорочення м’язових волокон сприяє покращанню циркуляції крові в судинах, стимулює колатеральний крово- і лімфообмін, зменшується набряк тканин. Особливості дії: анальгезуюча, трофічна, протизапальна, стимулююча нервово-м’язовий апарат, рефлекторно-сегментарне і місцеве; ефекти модулю¬ються в залежності від знаходження в активній зоні аноду чи катоду.
Показання: захворювання, які супроводжуються больовим синдромом, порушенням кровообігу І трофіки, захворювання периферичної нервової системи (неврити, нейроміозити, плексити, радикуліти, невралгії та інш.), суглобів, хребта; розсмоктуюча терапія при лікуванні рубців або м’язових контрактур, при лікуванн лоїдних рубців, при обмеженій рухливості суглобів дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, дискінезія шлунку, жовчного міхура, кишечника.
Протипоказання: індивідуальна непереносимість струму, схильність до кровотеч, наявність гнійної інфекції, переламів кісток, тромбофлебіт, жовчнокам’яна та сечокам’яна хвороби.